Пісня — душа народу: на Миколаївщині проводять фольклорну експедицію з пошуку народних автентичних пісень

поделиться в социальных сетях

На вулицях Лупарево літня, виснажлива спека. Людей на вулицях майже немає. Це невеличке село знаходиться лише в 40 кілометрах від Миколаєва. Але нічого тут не натякає на близькість півмільйонного міста.  Лише сільский спокій, що розморює тіло і близькість лиману. Його можна відчути ще з траси, не заходячи в село. Він так чи інакше кличе до себе. Побувати в Лупарево і не бути біля лиману — все одно, що учинити гріх проти себе.

Але не відпочинок і не лиман — мета фольклорної експедиції, яку проводять студенти Київського національного університету культури і мистецтв відшукуючи аутентичні пісні різних регіонів України. Мета — зафіксувати українську пісенну традицію і зберегти її, — розповідає кореспондентам СВІДОК.info Тетяна — студентка Факультету музичного мистецтва за спеціальністю музичний фольклор. Пісенна традиція в деяких українських селах зникає у зв’язку з тим, що зникають її носії, тому важливо зберегти її для наступних поколінь. 

Тетяна з Миколаєва. В польових фольклорних експедиціях Миколаївщиною дівчина побувала в багатьох селах. Вітовський район:Калинівка, Воскресенськ, Пересадівка. Снігурівський: Василівка, Первомайський: Кінецпіль, Брод, Станіславчик. І от — експедиція до Лупаревого. Селу понад 300 років. За легендою перше поселення тут заснував козацький отаман Лупар, повертаючись із турецького походу.

Народна пісня — пам’ять народу. Це його історія і мудрість, іхарактер тих людей, які брали участь в її творенні. Відчуттяцієї природної місцевості, в якій народ знаходиться. У мененародна музика завжди з природою асоціюється, — розповідає нам Тетяна.

В Лупарево всі стежки ведуть до Надії Костянтинівни Цацук. Раніше вона працювала вчителькою в школі. Займається краєзнавством і саме завдяки її зусиллям для широкого загалу стала відома історія села Лупарево. Окрім суспільної діяльності, Надія Костянтинівна одна з тих, хто зберігає пісенні традиції села. Її знають всі не тільки в Лупарево, але й далеко за його межами. Адже жінка у свої 83  — активно бере участь у різноманітних регіональних фестивалях. Вона презентує лупарівські традиції і в Миколаєві.

Виступає жінка не сама. Адже окрім неї в селі існує пісенний ансамбль у складі її приятельок: Олени Трохимівни Кривошей та Курінної Марії Іванівни. Жінки розповідають, що раніше в Лупарево існував цілий хор. Було багато чоловічих голосів. Колектив навіть ставив вистави та п’єси з якими виступали в місті. Жінки пригадали пісні, які виконували в Лупарево і інші народні пісні, які характерні для степового краю.

Серед них і суто лупарівська пісня «Ой давно, давно, я в батька була». Насправді, це дещо видозмінена слобожанська пісня, — потім пояснює Тетяна. В різних регіонах України її виконують зі своїм колоритом та мелодикою. Серед пісень, які вдалося записати переважно пісні характерні для Наддніпрянщини та Полтавщини. І це не дивно, потім, після запису, коментує Тетяна. Жінки переїхали в Лупарево в той чи інший час з різних регіонів України і привезли в цей край частинку своїх традицій. Відповідно і власні, поширені в себе в регіоні пісні, які під впливом місцевих реалій змінили своє звучання, і навіть деякі- текст. Виконали жінки одну і дійсно унікальну пісню, щоправду авторську. Це своєрідний гімн Лупарево, який називається «Моє село».

Згодом Тетяні вдастся записати корінних лупарівчанок — двох сестерВалентину Іванівну Журавель та Галину Семенівну Машину. Вони виконали старовинні псальма, які співають у південній частині України та загалом багато народних пісень, які притаманні для степової зони.

Всі пісні, які записала Тетяна, потім передаються в архів. Декі з них, які дійсно становлять цінність, вивчаються, а потім виконуються студентами і записуються в аудіоформаті, щоб не втратити народне надбання.

Загалом за результатами фольклорної експедиції селами Миколаївщини Тетяна опрацювала понад 22 години аудіо і відеозаписів та 5 збірників нотного й текстового матеріалу. В цілому це 950 одиниць зразків музичного фольклору та 369 одиниць етнографічної інформації.

Поки що мені не зустрічалися пісні які були б характерні виключно для Миколаївській області, — розповідає Тетяна. Є пісні які звучать частіше за інших, але вони популярні і в інших регіонах. Це обумовлено тим, що території були пізно заселені вихідцями з різних регіонів УкраїниОсновний репертуар народних виконавців — це пізні ліричні пісні, рідше зустрічаються, які відносяться до більш раннього періоду — псальми. Вцілому вісня та літня обрядовість в Миколаївській області не представлені. Основний репертуар: народні романси, пісні літературного походження.

Джерело: svidok.info