Правда про Україну у Другій світовій війні. 10 фактів

поделиться в социальных сетях

Правда про Україну у Другій світовій війні. 10 фактів

1. Де-факто війна для українців почалася ще до офіційного її початку — у березні 1938 року, коли союзницькі з Німеччиною угорські війська захопили новопроголошену Карпатську Україну, що входила перед цим до складу Чехословаччини. Під час військових зіткнень було вбито 430 бійців Карпатської України, і ще 400 були поранені. Однак все ж більшість загинула не в результаті боїв з угорськими частинами, а внаслідок зачисток та розстрілів полонених: за групами січовиків полювало угорське населення, їх вбивали без суду і слідства. За даними різних джерел, січовики понесли сукупні втрати від 2 000 до 6 500 чоловік.

2. Уже в вересні 1939-го 112 000 українців у складі Війська Польського виступили проти сил Вермахту. Під польськими прапорами тоді загинуло 7 834 жовніри української національності, і близько 16 000 були поранені.

3. В Україні широко практикувався так званий «достроковий» призов до лав Червоної армії юнаків 16-17 років. Дуже часто їх — погано озброєних та без підготовки — кидали відразу в бій, що спричиняло масові жертви.

4. Від загальної кількості військовослужбовців призову на літо 1941-го уціліло лише 3%. В цілому, у Другій світовій війні загинув кожен п’ятий українець.

5. Загалом в результаті Другої світової Україна втратила не менше 14 мільйонів осіб — ця кількість налічує убитих, депортованих, евакуйованих, а також жертв концтаборів. Якщо до війни в УРСР мешкало 41,7 млн. людей, то на 1945 рік залишилось лише 27,4 млн.

6. Під час евакуації з України в східну частину СРСР було забрано біля тисячі кращих промислових підприємств, за створення яких упродовж 1930-х років український народ буквально заплатив кров’ю. Саме вони у післявоєнні роки стали основою створення на сході СРСР військово-промислового комплексу.

7. При відступі у 1941 році радянська влада лишала в Україні «випалену землю». Так, з Харкова вивезли сотні представників інтелігенції та спалили їх у закритому будинку. В Умані замурували людей живими в льоху. В Дніпропетровську був підірваний хлібокомбінат, в якому перебували робітники. В Запоріжжі під час евакуації висадили в повітря Дніпрогес — про це не знало не лише цивільне населення, а й військові частини, що були розташовані поруч та значну частину яких було затоплено водяним валом. А під час відступу Червоної армії в Одесі було затоплено цілі приморські квартали; велика кількість жителів загинула, поранених же бійців Червоної армії скидали у море із санітарними машинами. Жахливо те, що вищенаведені приклади — не поодинокі, і вони є результатом дій червоноармійців.

8. Коли у 1945 році кореспондент газети «Saturday Evening Post» відвідав Україну, він був приголомшений побаченим. Згодом він із жахом писав: «Те, що дехто намагається зобразити як «російську славу», було, насамперед, українською війною. Жодна європейська країна не постраждала більше від глибоких ран, нанесених своїм містам, своїй промисловості, сільському господарству, людській силі».

9. Друга світова війна «перекроїла» етнічну карту України. Зокрема, з території нашої держави поступово «зникали»: німці (виїхали на Схід СРСР у 1941, 1944, 1945 роках), кримські татари (у 1944 році були депортовані з Криму в Середню Азію), євреї (з 3 млн. українських євреїв після війни лишилося лише 800 тис. осіб; 140 тис. з них згодом виїхало до Польщі), поляки (з 2,5 млн. до 1950 року в Україні залишилось менше 400 тис.) І, навпаки, кількість росіян за першу повоєнну декаду збільшилася з довоєнних 4 млн. до 7 млн. осіб.

10. Українці воювали проти нацистської Німеччини не лише у складі Червоної армії, а й у складі інших армій та військових частин. Приміром, багато українців служило в польській армії генерала Владислава Андерса, а також в американській та канадській арміях. Вони воювали на британській стороні в Італії, Єгипті та Лівії, а також у французькому Русі опору. Близько 2% польської дивізії ім. Тадеуша Костюшки та 70% чехословацької бригади генерала Людвіга Свободи складали мешканці Західної України.

(За матеріалами блогу користувача forko).

На відео, підготовленому Українським інститутом національної пам’яті, — Друга світова війна у цифрах. Давайте пам’ятати разом. Таке не повинно повторитися ніколи знову.