Урятовані чи приречені?

поделиться в социальных сетях

Нові правила прийому першокласників викликали шквал дискусій.

Нові правила прийому до школи («Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів») досі не затверджені. Хоча й вийшли на фінішну пряму — підписані міністром освіти і подані в Мін’юст. А часу вже обмаль — починається прийом до першого класу.

Слід зазначити, що обговорення нових правил прийому дітей до школи відбувалося непросто. Хтось вважає їх порятунком, а хтось — закріпаченням. Після палких обговорень Міносвіти навіть довелося давати задній хід і пом’якшувати деякі вже розроблені норми (див. «Прийом і «прописка» при ньому», DT.UA від 18 березня 2018). Наприклад, механізм прийому дітей, котрі живуть не в мікрорайоні школи. Раніше пропонувалося зараховувати їх за датою народження: насамперед тих, хто старший. Тепер цю норму замінили іншою: щасливчиків вибиратимуть із допомогою жеребкування, процедуру проведення якої затвердить педрада навчального закладу. Такий варіант вирішення проблеми, м’яко кажучи, не у всіх викликає довіру. Чому ж його впровадили?

В інтерв’ю ЗМІ Лілія Гриневич пояснила це так: «Офіс уповноваженого з прав людини сказав нам чітко, що конкурс за датою народження — це дискримінація. Бо «зимові» діти матимуть перевагу перед «літніми». Але лихі язики подейкують, що річ не тільки в цьому. Просто у когось внуки або діти можуть не потрапити в хорошу школу в центрі столиці.

Здавалося б, ну що такого особливого у правилах зарахування до школи? Але ні, вони зачіпають надто багато інтересів. Мабуть, тому цей документ став справжнім тестом для всіх нас. У цьому тесті кілька запитань.

Чи хочемо ми сегрегації суспільства? 

«Ні реформі, спрямованій на зрівнялівку! Тепер дебіли, якщо вони живуть поблизу ліцею, там учитимуться?— вважає тато, чия дитина навчається у престижному державному ліцеї зі вступним внеском 10 тис. грн і щомісячною платою 1,5 тис. грн. — Наша школа зібрала дітей із хороших сімей, у яких дітьми займалися з трьох років, і діти змогли пройти тестування. А тепер діти «з райончика» зі своїми «звичаями» «шашличок під горілочку на Великдень, квіточки — дівчаткам 8 березня, хеловінчик-інстаграмчик» ?!?! І не так важливо, яка програма там буде. Визначальний чинник — підбір розвинених дітей та хороших педагогів. Жаль дітей, що навчаються у класах по 15 учнів, із круглими столиками й диванчиками, з цікавими й сучасними методами, з хорошою вчителькою, яка й опівночі відповістить на питання з домашнього завдання. І все це створено багатолітніми зусиллями батьків та дирекції. Тепер ми мусимо пустити туди натовп місцевих, для яких раптом відчинилися Ворота Халяви?» .

«Під нашими вікнами — престижна школа. Але потрапити туди в моєї дитини не було жодних шансів, — розповідає мама майбутнього першокласника. — Довелося б водити її в іншу школу, подалі. А тепер я прийшла до директора, подала документи й заяву — і все, до зустрічі 1 вересня! На натяк про вступний внесок відповіла відмовою».

За задумом, новий порядок прийому до першого класу має дати всім однаковий шанс на якісну освіту, незалежно від статків і батьківських зв’язків. І це справедливо. Але, з іншого боку, батьків, які бояться прийому за пропискою, теж можна зрозуміти.

Новий порядок прийому школярів приурочений до старту нової української школи (НУШ). Як відомо, в НУШ не буде відмінностей у навчанні початкових класів, — усі вчитимуться однаково за однаковими програмами та навчальними планами. Відповідно, і вибирати школу ніби немає сенсу.

Можливо, так і буде колись, у далекому майбутньому. Але поки що ми розуміємо, наскільки різниться якість навчання в різних школах. Навчальні заклади не однакові як за вчительськими ресурсами, так і за матеріальним забезпеченням. То, може, годилося спочатку підвищити середню температуру по палаті — поліпшити якість освіти в кожній школі, а вже потім — закріплювати за ними учнів без права вибору?

 

Зрозуміло, що батьки, які націлилися на авторитетні школи й готові платити за навчання в них, не стрибатимуть від радощів до стелі, дізнавшись, що тепер шлях у ці школи їм може бути перекритий. Шанс вступити є, але дуже маленький ─ якщо будуть місця і пощастить при жеребкуванні . Натомість їм доведеться погодитися на навчання в Марь-Іванни з сусідньої школи, яка навіть поняття не має про нові віяння та методики. Чи легко це пережити батьківському серцю? «Чому моя дитина має бути приречена до околиці? ─ каже мама майбутнього першокласника.─ Я не можу придбати квартиру в центрі столиці, де розташовані престижні школи. Але знайти 4,5 тис гривень на рік на внески в гімназію я б змогла. Країна, що переживає відтік мізків, не повинна створювати ситуацію, коли погано тим, хто вчиться».

З іншого боку, престижні хороші школи — теж далеко не панацея. «Спочатку незле було б визначитися з критеріями «хорошості», — вважає Олена Бондаренко, співзасновник ГО «Батьки SOS». — ЗНО? Не завжди результати ЗНО вказують на рівень викладання в школі, оскільки внесок репетиторів не менш значний. Крім того, «найкращі школи» добирають дітей за конкурсом і часто відраховують, якщо результати навчання дитини не вписуються в ідеальну картину. Тому результати ЗНО зовсім не є об’єктивним критерієм викладання в школі. І хочу нагадати, що найгучніші корупційні скандали, порушення прав дітей стосувалися так званих «хороших шкіл».

Чи готові ми жити за загальними для всіх правилами, навіть якщо вони нам не подобаються? 

Наші джерела розповідають, що ніколи в житті не бачили в МОН такого потоку поважних ходоків, як під час роботи над новим порядком прийому до школи. «Ви, взагалі, уявляєте собі масштаби катастрофи? — кричав у кулуарах МОН один слуга народу. — Донька Івана Іванича йде в перший клас, і що, її не можна влаштувати в потрібну школу?»

Найважче доводиться київським директорам та начальникам відділів освіти, адже в столиці вже почали прийом до першого класу по-новому, керуючись спеціальним наказом департаменту освіти міської адміністрації. І можна тільки уявити собі, скільки високопоставлених батьків та бабусь-дідусів живе в Києві і на що вони готові заради своєї дитини.

Олена Фіданян, директор столичного департаменту освіти, звернулася до них у соцмережах: «Бажаю всім нам мужньої позиції у спробі не порушити закон, особливо якщо ви обіймаєте певну посаду — є депутатом, працівником прокуратури, суддею. Адже саме ви слугуєте прикладом того, як жити по честі. Не тягніть руку до «десятки» (спецзв’язок. — О.О.), не біжіть із посвідченням у школу, не давайте доручень своїм помічникам влаштувати Вашу дитину в садок або школу за будь-яку ціну. Нагадую, за законами України, це можуть зробити тільки батьки особисто. І не треба залякувати директора садка/школи: якщо вони не посунуть Вашу дитину вперед, то… Почніть зміни з себе!»

Чи втримаються перед спокусою порушити правила прийому директори шкіл, що звикли брати благодійні вступні внески з батьків? Активістка і співзасновниця ГО «Батьки SOS» Альона Парфьонова публічно звернулася до директорів шкіл: «Шановні окремі київські директори (не пишу поки що прізвище-ім’я та номер школи)! Вступ до першого класу київських комунальних шкіл, згідно з наказом департаменту освіти, не передбачає ознайомлення батьків із вашим прайсом доброчинності… Вгамуйтеся по-хорошому, взяли вже гроші — роздайте й не ганьбіть своїх колег».

З іншого боку, всі директори шкіл (особливо популярних) зараз у непростій ситуації. Вони поки що не мають чітких правил добору, не розуміють, кому треба відмовляти, а кого — брати. Але вони вже опинилися під прицілом критики й недовіри. Директори побоюються, що будь-яке їхнє слово або дію батьки трактуватимуть як недоброчесність. «Ти створив хороший колектив, вистраждав і зібрав по крупинках матеріальну базу, а тебе починають ненавидіти за те, що дитина може не потрапити у твою школу», — сказав мені один директор.

Нові правила прийому до першого класу будуть випробуванням і для батьків. Кажуть, вже з’явилися на під’їздах і в інтернеті оголошення типу: «Здам квартиру сім’ї першокласника . Задорого. Терміном на кілька місяців».

 

Травень на порозі, і раніше в цей час уже повним ходом ішов процес прийому до перших класів. Зараз усе в підвішеному стані. Зрозуміло, що швидкість юстирування документа не залежить від МОН, але, може, якби розробка нових правил почалася не в лютому, а у вересні, до початку весни ми б уже мали готовий документ, погоджений у всіх інстанціях? І зараз не було б таких нервування й невизначеності.

Всі початкові школи будуть однакові, втішає «закріпачених» батьків МОН. Але не всім батькам подобається ця однаковість. Поки що затверджені дві навчальні програми НУШ. Тому що вони «типові». Ці програми ще не відомі широким народним масам, немає жодного випуску початкової школи, який би вчився за ними. А отже, беззастережно в них повірити поки що важко, хоча й хочеться. Може, тому так болісно сприйняли окремі батьки те, що зі шкіл можуть зникнути популярні вже багато років авторські «нетипові» методики, через які батьки вибирали ту чи іншу школу.

Тепер ці методики перебувають у підвішеному стані, — автори подали документи у Держслужбу якості освіти (ДСЯО) на експертизу. Які з них допустять у школи — досі невідомо. Хоча кажуть, що все буде вирішено вже на початку травня. Взагалі, хотілося б знати, якими нормативними актами визначається, що таке типова програма і що — нетипова, чому в нас одразу дві типові програми (а не одна або вісім), чи є якась нормативна база з цього питання, як регламентується процедура експертизи програм. Експерти пошепки кажуть, що поки що нічого цього немає. Я звернулася з відповідними запитаннями до МОН і ДСЯО. Чекаємо відповідей.

Чи готова місцева влада підтримати зміни?

Наскільки чесно місцеві управлінці наріжуть територію, закріплену за школами? Вже надходять скарги батьків на те, що престижній школі виділили кілька будинків, а звичайній — цілу вулицю. А чим менше дітей закріплено за школою, тим більше «чужих» вона зможе прийняти.

Чи зможе місцева влада справедливо розподілити фінанси між школами, керуючись не симпатією до того чи іншого пробивного директора, а необхідністю, тобто підтримавши школи-«попелюшки»? Створивши в них новий освітній простір, без якого неможлива НУШ (меблі, методички, ігровий простір і, нарешті, просто ремонт за державні гроші). Це було б важливим кроком до підвищення «середньої температури по палаті» в освіті, про яку йшлося вище.

Чим закінчиться історія з новими правилами прийому до першого класу? Який документ ми побачимо на виході з Мін’юсту? Подейкують, що в нього ще можуть внести такі поправки, які докорінно змінять суть. Чи час затвердження затягуватиметься до непристойності, що рівносильне саботажу, адже терміни підганяють, прийом першокласників починається, і школи повинні розуміти, як і кого вони набирають у перший клас. А можливо, МОН відстоїть свій варіант документа.